УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ: 5 тез щодо української автокефалії. Історія українських церковних розділень триває — Credo.Press

УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ: 5 тез щодо української автокефалії. Історія українських церковних розділень триває

Православну Церкву України знову штормить: візія почесного патріарха Філарета щодо збереження Київського Патріархату не знайшла підтримку в нового митрополита Епіфанія і значного числа духовенства і мирян новостворенної Церкви.

Історія Української Церкви завжди була для мене предметом зацікавлення, окрему увагу в своїх читаннях я приділяв автокефальним перегонам її православної гілки, які почалися ще у 1917 році відразу після російської Лютневої революції. Здавалося б, всі, хто сьогодні бере участь в обговоренні української автокефальної кризи, мали би також знати цю непросту історію і враховувати її в своїх оцінках. Проте сьогоднішня полеміка демонструє майже повне незнання предмету її учасниками, або — що більше імовірно — емоційне відсторонення у своїй свідомості від історичної традиції, в результаті чого прихильники “канонічної автокефалії” самі не помічають як їхні аргументи все більше і більше починають нагадувати гасла пропагандистів.

Не претендуючи на роль арбітру, дозволю собі навести кілька тез, які покликані нагадати основні моменти традиційної української православної еклезіології та зробити позицію їх сьогоднішніх прихильників більш зрозумілою. У якості підтвердження я зацитую опірні принципи, накреслені ідеологами українського автокефального руху у період 1917–2018. Незалежно від того, чи я сам їх поділяю, чи ні, я вважаю знання цієї матеріальної частини принципово важливим для прямування до порозуміння в українському міжправославному конфлікті.

І. Українська православна автокефалія має вікову історію.

Традиція українського автокефального християнства налічує вже більше століття. Неправильно було би датувати набуття автокефальності ПЦУ 2018 роком.

«З відновленням Української держави 1 січня 1919 р. український народ устами свого уряду, згідно з 17 правилом IV всесвітнього собору, проголосив автокефалію Української Церкви, відриваючи її тим від підлеглості Церкві Московській.» (Іван Огієнко. Українська церква.)

Самопроголошення автокефалії православними церквами, на думку сучасних богословів УПЦ КП, також завжди було цілком самодостатнім актом, не потребуючим затвердження ззовні.

«Історично проголошення Томосу про автокефалію – це юридичне визнання ФАКТИЧНО існуючої автокефалії» (Архієпископ Євстратій, 28 квітня 2018 р.).

«Автокефалію Церкви не випрошують, за неї борються і здобувають.» (Патріарх Мстислав прес-конференції в готелі «Київська Русь», Київ, 1992.)

«Автокефалія не надається, а визнається іншими Помісними Церквами. Право проголошення автокефалії, за наявності належних умов і підстав, однією з яких є відповідна державно-адміністративна незалежність, належить Собору Церкви, яка проголошує свою автокефалію, а право першою визнати цю автокефалію належить Матері-Церкві.» (Історико-канонічна Декларація Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату)

Отже, згідно думки українських автокефалістів, незважаючи на історичну цінність отримання ПЦУ томосу про автокефалію від Константинопольского патріарха, у 2018 році Українська Православна Церква не стала автокефальною, а просто отримала визнання вже існуючої самостійності від одного зі старійших та авторитетніших патріархатів, вступивши з ним у спілкування в таїнствах.

IІ. Українські автокефальні Церкви ніколи не вважали себе неканонічними.

Ніколи питання вхождення до “клубу” мажоритарних Православних Церков, або так званого світового православ’я не було для автокефальних православних українців критерієм власної канонічності.

«Українська церква, залишаючись непохитно на догматичних основах православної церкви, мусить стати на шлях нового церковного будівництва з вірою в вічно животворчу силу Духа Святого в церкві і з тією думкою, що церковні канони це є корисний архів для нової творчості, а не збірник законів для виконання (...)» (Митрополит Василь Липківський. Відродження Церкви в Україні 1917-1930.)

«Київський Патріархат визнає всі канонічні правила, авторитет яких визнаний Повнотою Православної Церкви, та застосовує їх у практичній розбудові церковного життя. Київський Патріархат категорично відкидає звинувачення на його адресу у “неканонічності”.» (Історико-канонічна Декларація Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату)

«УПЦ Київського Патріархату – справжня Помісна Православна Церква українського народу, яка зберігає і проповідує православне віровчення та дотримується у своєму житті канонів і звичаїв Вселенського Православ’я.» (Історико-канонічна Декларація Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату)

ІІІ. Сопричастя помісної Церкви з іншими помісними Церквами не є ані ознакою канонічності, ані необхідною умовою православності.

Як продовжувач традиції УАПЦ, УПЦ Київського Патріархату ніколи не вважала себе неблагодатною, або якимось чином обмеженою чи неповноцінною через відсутність визнання іншими помісними Православними Церквами.

«Ми відкидаємо будь-які спроби видати адміністративну єдність з певним визнаним церковним центром, як головну умову визнання належності до єдиної Христової Церкви. Приналежність Київського Патріархату до Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви визначається правильним і православним сповіданням істини, переданої Господом Ісусом Христом через Апостолів всім, хто вірує в Нього, а не адміністративною єдністю з Московським або іншим Патріархатом.» (Історико-канонічна Декларація Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату)

Відповідно, набуття сопричастя з іншими помісними Церквами внаслідок визнання автокефального статусу УПЦ не вважалося ключовим еклезіологічним моментом, який впливав би на щось сутнісне:
«Що дає Церкві й державі набуття автокефалії? На спасіння людей цей статус безпосередньо не впливає, але дозволяє церкві якнайкраще реалізуватися.» (Патріарший намісник митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній. Газета по-українськи, 27 квітня 2018.)

IV. Проголошення статусу патріархату не потребує дозволу в інших помісних Церквах.

УАПЦ, а згодом і УПЦ КП вважали та проголошували себе повноцінною Православною Церквою, що має патріаршу гідність.

«Як Перший Патріярх Київський і всієї України УАПЦ і митрополит УАПЦ в США, як віком найстаріший Ієрарх і смиренний слуга Божий, закликаю усіх Вас, отців духовних і владик, задля Господа Бога нашого, задля вашого майбутнього і ваших дітей: допоможіть суверенній Україні в будівництві вільної і ні від кого не залежної держави, допоможіть Об’єднаною Православною Церквою з власним, вами обраним Патріярхом.» (Заповіт Патріарха Мстислава)

Цілком можна виправдати відмову від раніше проголошеного патріаршого статусу необхідністю набуття його визнання від матірної Церкви Константинополя, або Вселенського собору. Але так само мають право на життя і обґрунтовані невдоволення відмовою від вже існуючого статусу Української Церкві. Люди, які називають новий лад кроком назад у автокефальному церковному будівництві, мають підстави відстоювати свою позицію, і це саме по собі не є “гріхом розколу”, як зазвичай окреслювали всі українські автокефальні ініціативи представники опонуючих Церков. Роки терпінь і переслідувань, мучеництва і сповідництва діячів українського автокефального руху не мають зневажатися його сучасними вигодонабувачами.

«Визнаймо спочатку себе самі, а потім нас визнає ввесь світ.» (Промова патріарха Мстислава до вірян під час інтронізації, Київ, листопад 1990.)

V. Ціль української автокефалії — повна церковна незалежність.

На думку першого українського православного патріарха, отримання визнання від інших помісних Церков не може вважатися ціннішим за повну церковну незалежність. При цьому, не має принципової різниці, з ким пов’язана церковна залежність — з греками, чи з росіянами:

«Ми дбаємо, щоб суверенітет нашої Церкви був не лише звуком, а й дією. Ми не хочемо, щоб нами керували й торгували інші Церкви, як це було сотні років.» (Заповіт Патріарха Мстислава)

Варто відзначити, що теперішній патріарх УПЦ КП Філарет протягом свого життя змінював свою позицію щодо всіх цих питань, але відтоді як він очолив Українську автокефальну Церкву, його погляди стали збігатися з її віковою еклезіологічною традицією: «Тому будемо і далі боротися за Єдину Помісну Українську Православну Церкву, незалежну ні від Москви ні від Константинополя» (промова під час святкування пам’яті священномученика Макарія, Київ, 14 травня 2019). Можна критично ставитися до нього особисто, але завжди треба пам’ятати, що так само як він не є автором української автокефалії, він також не є ні єдиним, ні першим промотором її принципів.

А значить, історія буде продовжуватися. Аж допоки українські православні не об’єднаються.

Михайло Шелудько,
для Порталу "Credo.Press"

Опубликовано: 12.06.2019 в 11:15

Рубрики: Лента новостей, Українська версiя



Пожалуйста, поддержите "Портал-Credo.Ru"!

Всего комментариев: 1

  • Автор: Артем Добавлено Июнь 12, 2019 в 19:27

    Остання фраза дещо лукава. Мало б звучати "розділення будуть продовжуватися".

    Як на мене, статус патріархату - не така вже й велика цінність, щоб нею не пожертвувати заради загального визнання. Тим більше, що це тимчасово, і після визнання цілком можливо знову поставити це питання. Той же Константинополь це прямо визнавав. І так гадає більшість вірних колишньої УПЦ КП. А от для Філарета власний білий куколь важливіший за визнання всієї структури. Більше того, важливіший за саму по собі єдність Української Церкви, яку він розколює заради збереження свого титулу і особистої влади. На жаль.

    Ответить

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован.

В сюжете:

  1. ВИДЕО: Филарет больше не руководит... Решение Синода ПЦУ комментирует Татьяна Деркач (на укр. яз.)
  2. На торжества 5-летия интронизации предстоятеля УПЦ МП в Киев прибыли делегации 11 поместных Церквей
  3. МОНИТОРИНГ СМИ: Патриархи Кирилл и Варфоломей могут встретиться в этом году? Константинопольский Патриарх сослужил в Каппадокии с главой ПЦА, которую он считает зависимой от РПЦ МП
  4. Патриарх Филарет (Денисенко) пообещал обратиться в Евросоюз, если украинская власть не защитит УПЦ КП от "рейдерских захватов"
  5. ВИДЕО: "Имущество остается за нами!" Брифинг Патриарха Филарета (Денисенко) по итогам заседания Синода ПЦУ, 25 июня (на укр. яз.)
  6. Почетный Патриарх ПЦУ Филарет (Денисенко), объявивший о воссоздании УПЦ КП, хиротонисал двух епископов
  7. Синод ПЦУ оставил Патриарха Филарета в составе Церкви, однако отлучил поддержавших его архиереев и клириков
  8. Синод ПЦУ решает вопрос о статусе "ушедшего в раскол" почетного Патриарха Филарета
  9. МОНИТОРИНГ СМИ: Но патриархом быть обязан. 90-летний Киевский Патриарх Филарет (Денисенко) вновь расколол Украинскую Церковь. Его действия выглядят не вполне добровольными
  10. Двух клириков, избранных во епископы на Поместном Соборе УПЦ КП, ПЦУ запретила в служении
Главные новости

Почетный Патриарх ПЦУ Филарет (Денисенко), объявивший о воссоздании УПЦ КП, хиротонисал двух епископов

Во епископа Харьковского и Богодуховского УПЦ КП хиротонисал 22 июня во Владимирском соборе Киева почетный Патриарх ПЦУ Филарет (Денисенко) клирика ...
Подробнее

Синод ПЦУ оставил Патриарха Филарета в составе Церкви, однако отлучил поддержавших его архиереев и клириков

"Почетный Патриарх Филарет остается в составе епископата Православной Церкви Украины, однако утратил канонические права и обязанности, связанные с управлением епархией", ...
Подробнее

Президент Саломе Зурабишвили исключает «православный союз» Грузии с Россией

Президент Грузии Саломе Зурабишвили заявляет, что ее страна не может иметь некий "православный союз" со страной, которая оккупировала территории Грузии. «Какой ...
Подробнее

МОНИТОРИНГ СМИ: "Русофобская провокация" или "ползучая оккупация"? Межпарламентская ассамблея православия, созданная для продвижения интересов РФ, вряд ли сможет функционировать после случившегося в Тбилиси

В Тбилиси толпа попыталась взять штурмом здание парламента. Полиция применила для разгона демонстрации слезоточивый газ, водометы и резиновые пули, 240 ...
Подробнее

КОММЕНТАРИЙ ДНЯ: Принуждение к патриаршеству. По своей ли воле Филарет (Денисенко) вынужден воссоздать УПЦ КП? Одна из версий

Со стороны действия почетного Патриарха ПЦУ Филарета (Денисенко) кажутся более чем странными – недаром в украинском экспертном сообществе стало принято ...
Подробнее

Собор Филарета (Денисенко) отменил постановление о самоликвидации УПЦ КП и объявил ее собственником всего имущества и счетов Церкви Украины

Поместный Собор УПЦ КП, проведенный 20 июня почетным Патриархом Филаретом (Денисенко) во Владимирском соборе Киева, "не утвердил" решение от 15 ...
Подробнее

КОММЕНТАРИЙ ДНЯ: Выход есть! Немного романтический, но вполне юридически корректный способ спасти музей имени Андрея Рублева

Напряженная ситуация вокруг Центрального музея древнерусской культуры и искусства имени Андрея Рублева, расположенного в старинном монастырского комплексе Спасо-Андроникова монастыря в ...
Подробнее

МОНИТОРИНГ СМИ: Масоны освятили иконы в Елоховском соборе

Благодаря внимательным подписчикам, Церквач узнал, что 10 июня представители Великой масонской Ложи России во главе с великим мастером Андреем Богдановым ...
Подробнее