УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ: “Совєтські архієреї, стукачі і доносчики, фарисеї...”. Слово Патріарха УПЦ КП Володимира (Романюка, + 1995) у Володимирському соборі м. Києва, 19 лютого 1995 року

Слово Патріарха Київського і всієї Русі-України УПЦ КП Володимира (Романюка) при вручінні архієрейського жезла новопоставленному єпископу Білгородському і Обоянському Іоасафу (Шибаєву) у Володимирському соборі м. Києва, 19 лютого 1995 року

Преосвященний Йоасаф!

У сьогоднішній день твоєї П’ятдесятниці тобі випала честь [прийняти] високе апостольське служіння у Церкві Христовій, котру здобув Він Своєю Кров’ю.

Епоха, у котрій ти прийшов на це служіння, дуже відповідальна, бо сатана сьогодні воює зовсім іншими методами, ніж він воював у часи гонінь і розрýшення наших храмів. Ти знаєш із Священного Писання, що сатана часто бере облік ангела світла.

І сьогодні, щоб воювати проти істинного вчення Христового, проти справжнього Православ’я, проти істинного Православ’я, Православ’я того, котре веде свої корні від святого града Києва, ‒ проти того Православ’я ведеться зовсім інша боротьба: [є] ті [що] одягаються у облаченія архієрейські і називають тих, хто не з ними, «неканонічною Церквою».

І от тобі приходиться у древньому руському граді Білгороді служити. Це земля древня, земля християнська. І от тобі там буде протистояння особливе, тому що ті, хто учора поставлений служителями антихриста в архієреї, будуть називати тебе архієреєм неканонічним. Но я тобі скажу, що вони неканонічні: оті, хто пішов на службу антихристу, хто не покаявся перед народом своїм, не покаявся за розрушені храми, не покаявся за те, що благословляв убивство священнослужителів, розрушення монастирів, і сьогодні бере на себе облік канонічного, ‒ це вже поістині служителі сатани.

Я приведу тобі такий приклад. Я, коли був репресований у часи совєтського гоніння, то проїжджав у Мордовії. І їхав один зі мною віруючий, [він] теж був засуджений за віру. І ось ми проїжджали біля одних місць, а цей віруючий кланяється, хреститься і каже: ‒ Простітє мнє, нєвєсти Христові!

А я йому кажу: ‒ Що це ти кажеш?

А він каже мені: ‒ Подивися на ті йолкі посажені.

А я кажу: ‒ Що це таке?

‒ Там рострілювали монашок за то, що вони находились тут, у цих лагерях, і що не виходили на роботу у празники, їх звинувачували у саботажі і розстріляли кілька тисяч там невістів Христових. А робили це так: загонили екскаватори, копали траншеї і виганяли тих монашок на ті траншеї, розстрілювали, а потім бульдозери загрібали. А потім взяли і посадили йолкі.

Я би хотів запитати нинішніх совєтських архієреїв: чи вони покаялись перед тими монашками, чи вони покаялись перед тими мучениками, котрі похоронені туда по тих ГУЛАГах Півночі, котрих загребли десятки і сотні тисяч тільки за то, що вєрно ісповєдували віру Христову.

І ось сьогодні вони облєкаються у облаченія архієрейські і кажуть [нам]: «Нєканонічєская Цєрковь!» Совєтські архієреї, стукачі і доносчики, фарисеї, ті, котрі благословляли голодомори, котрі казали, що «в нас нема гонімих за вєру», «у нас храми нікто нє разрушаєт», ‒ так говорілі за граніцей! Я пам’ятаю, як біля двох років їздив з лекціями і виступами закордоном, і мені вічно казали: «Ваші архієреї приходили і казали: "У нас нема гонінь!"»

Тепер ти собі уявляєш, Преосвященний Йоасаф, який це злочин, яке преступлєніє це тяжкоє перед віруючим народом, що одягти на себе архієрейські облаченія і казати: «У нас гонєній нєт! У нас храми нє разрушают!» І тепер не каються. Я розумію, то були такі часи, що не все можна було робити, але сьогодні треба сказати правду, бо «якщо не покаєтесь, то всі так загинете», каже Святе Письмо (Лк. 13:3).

Нема іншої дороги до Христа, нема іншої дороги до Неба, як через каяття. Покаяння ‒ це єдиний шлях об’єднатись з Христом Богом і просити прощення у тих мучеників, котрі загинули за віру, за Церкву Христову. Честь їм і слава вічна!

Отож, як казав апостол, «честі цеї ніхто не бере собі сам, але, як Аарон, покликаний Богом» (Євр. 5:4). І сьогодні ти прийшов у цей знаменитий день твоєї П’ятдесятниці на служіння древній Київській Церкві, древньому Руському Православ’ю, бо звідси, каже літописець, «откуду єсть пошла Руськая земля», ‒ звідси, од Києва. Звідси, од Києва, пішли перші благовісники віри Христової від Карпат до Тихого океану. І ти сьогодні сопричислен до цих благовісників!

І нехай же будуть милості Великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з тобою во віки вічні. Амінь.

Текст подано за відеозаписом з архіву епископа Луцького і Рівенського УАІПЦ Іова (Коновалюка)